Випускна атрибутика зародилася ще в XII-XIII століттях з виникненням перших шкіл і університетів. Спочатку одяг школяров був скопійований з одягу церковних служителів. У XIY столітті носіння академічної мантії в учбових закладах було узаконене. Так, наприклад, в Англії затвердили власний стиль, що забороняє надмірності в одязі. Це розпорядження строго виконувалося.
Психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів
Психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів включають мету, мотиви, різновиди діяльності, інтерес, увагу, мову, стиль спілкування, рефлексію. Характерною ознакою навчально-пізнавальної діяльності є її складність і специфіка, яка полягає в тому, що її об’єкт (учень) є водночас її суб’єктом, метою і результатом зміни самого об’єкта; завдання учень отримує ззовні, його навчально-пізнавальна діяльність розглядається з трьох сторін – мотиваційної, змістової, операційної.
Мотиваційна навчально-пізнавальна діяльність включає цілі, мотиви, ціннісні орієнтації та їх особливості. Ці фактори означено терміном "ціль-мотив", який введено О.М.Леонтьєвим. Мотивація – важливий компонент навчання. Завдання вчителя полягає в тому, щоб сформувати в учнів навчально-пізнавальні мотиви учіння, які пов’язані з бажанням і прагненням учнів оволодівати знаннями, вміннями і навичками з тим, щоб забезпечити власну життєдіяльність і бути корисними суспільству. При цьому варто зважати на відмінність мотивів учіння, які зумовлюються віковими психофізіологічними особливостями учнів.
Змістова сторона навчально-пізнавальної діяльності учнів включає знання, вміння і навички учнів, тобто все те, що визначає інтелектуальну сферу особистості і тлумачиться як інтелектуальні здібності. Сучасна психологічна наука надає великого значення змісту знань, які мають бути засвоєні учнями. На сьогодні дилема – що важливіше: озброїти учнів знаннями чи забезпечити їх психічний розвиток – відкидається як псевдопроблема. І те, й інше входить у навчальні цілі, причому домогтися відповідного розвитку учня можна лише у процесі вивчення конкретного дидактичного матеріалу. Зміст засвоюваних учнями знань має велике значення, адже процес формування мислення багато в чому залежить саме від нього. Тому зміст засвоюваних учнями знань розглядається як один із основних факторів, що визначає ефективність їхньої навчально-пізнавальної діяльності, а його модернізація – першочерговим завданням відповідних органів освіти.
Операційна сторона навчально-пізнавальної діяльності учнів вказує на те, за допомогою яких способів дій забезпечується засвоєння знань учнями. Розвивальний ефект знань суттєво залежить від того, на основі яких саме дій ці знання формуються. Нагадаємо, що під способом дій варто розуміти систему операцій, яка дає змогу розв’язувати навчальні завдання. У способі дій виділяються три функціонально відмінні частини: а) виконавча; б) орієнтувальна; в) контрольна. Виконавча частина способу дії забезпечує відображення об’єктів і явищ навколишнього середовища; орієнтувальна − відображення об’єктів і явищ навколишнього середовища на основі виділення тих якостей і властивостей, які є суттєвими для цих об’єктів; контрольна включає оцінку учнем виконаної операції, порівняння результатів з їх передбаченим еталоном. Серед дій, які входять до контрольної частини способу дій, виділяються такі: а) оцінка виконаної операції, тобто "вимірювання" певних показників навчальної діяльності учнів; б) порівняння результатів навчально-пізнавальної діяльності з еталонними значеннями показників, передбачених відповідними критеріями.
Інтерес – одна із форм спрямованості особистості, яка полягає у зосередженості уваги, думок, помислів на конкретному предметі; це прояв не тільки пізнавальної, але й інших потреб людини. Інтерес є одним з найбільш суттєвих стимулів здобуття знань, розширення кругозору, підвищення пізнавальної активності. Всебічно розвиненій особистості притаманні широта і різносторонність інтересів. В основі інтересів лежать потреби людини, які насамперед визначаються соціально-історичними та індивідуальними умовами її життя. У старшокласників досить чітко окреслюються інтереси до вивчення конкретної науки, галузі знань, сфери діяльності. Наявність у них специфічних інтересів стимулює їхнє прагнення до здобуття, розширення і поглиблення знань з певної галузі наук. Тому їм притаманні соціальні, власне пізнавальні та особистісні мотиви.
Увага – це спрямованість і зосередженість свідомості на конкретних об’єктах чи конкретній діяльності за умови абстрагування від всього іншого. Увага розглядається як обмеження поля сприймання, що пов’язане з обмеженістю інтелектуальних і фізичних сил людини, яка не може водночас думати про різні речі та виконувати різноманітну роботу. Увага носить вибірковий характер, який детермінується факторами зовнішнього поля, тобто фізичними параметрами сигналу (інтенсивність, частота тощо). Другу групу складають фактори, що характеризують діяльність самої людини (внутрішнє поле). До них належать відповідність інформації потребам людини, її емоційному стану, актуальність певної інформації для неї. У психології увага розглядається як результат рухового пристосування, що покращує сприймання предмета. Обмеженість обсягу уваги сприяє тому, що більш "сильні" уявлення витісняють більш "слабкі".
Мова і стиль спілкування вчителя і учнів на уроці. Спілкування – це прояв фундаментальних властивостей психіки людини, яка спілкується завжди. Л.С.Виготський звертав увагу на те, що й наодинці з собою людина зберігає функції спілкування [5]. Пізніше Ж.Піаже з’ясував, що індивідуальний творчий процес пов’язаний з рефлексією (аналіз власних думок і переживань), що означає, що особистість постійно веде подумки діалог зі своїми опонентами. Міжособистісне спілкування здійснюється на низькому, середньому і високому рівнях (класифікація А.У. Параша). Спілкування вчителя з учнями у навчально-виховному процесі – це спілкування вищого рівня. Мета у них спільна – опанування знань, умінь і навичок, успішне просування у розвитку, формування рис вихованої людини. При цьому особливої ваги набуває реалізація і самореалізація особистісного потенціалу суб’єктів навчально-виховного процесу, врахування специфічних властивостей кожного з них (темпераменту, здібностей, інтересу, розвитку тощо).
Рефлексія посідає важливе місце у навчально-пізнавальній діяльності учнів. "Рефлексія – процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів. Поняття рефлексії виникло у філософії і означало процес роздумів індивіда про те, що відбувається у його власній свідомості" [7, с. 667]. Особливість рефлексивних дій полягає в тому, що вони спрямовані не на навчальне завдання, а на дії щодо їх розв’язання. Рефлексія може бути спрямована на дії, що входять до виконавчої, орієнтувальної та контрольної частин способу дії. Особливо важливу роль вона відіграє у формуванні самостійної пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання репродуктивно-творчого чи творчого рівнів.
Окреслені характеристики психологічних основ навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці використано у розробленні технологічної карти спостереження та аналізу ефективності розглядуваного компонента психологічного аспекту уроку
