Демократичні перетворення і соціальні потрясіння в суспільстві викликали необхідність виховання нестандартної, високо моральної, творчої особистості. Перед школою і учительством виникають складні і відповідальні завдання, які не можуть бути розв'язані без фундаментальної перебудови змісту, форм і методів навчання і виховання учнівської молоді. Це можливо виконати лише завдяки підвищенню культурного рівня, відродженню загальнолюдських духовних цінностей, перебудові системи народної освіти, поверненню її до гуманістичних джерел, до морального виховання дітей та юнацтва.
Виховання у школі найтісніше пов'язане з духовним світом педагога, з потенціалом його особистості. Тому в умовах перебудови вищої педагогічної освіти особливого значення набуває проблема гуманізації процесу підготовки вчителя-вихователя.
Сьогодні актуально звучать слова найвидатнішого українського вченого В.О.Сухомлинського: "Людина по-справжньому виховується тоді, коли вона й сама виховує іншу людину. Почуття особистої гідності, честі, гордості пробуджується в людині за тих умов, коли вона вкладає частину своїх духовних сил в іншу людину, прагне зробити її кращою, бачить у ній, як у дзеркалі, себе, свої моральні риси, творчі здібності, майстерність".
Досвід виховної роботи на основі принципу гуманізму розкрито в працях Г.І.Сороки, О.В.Сухомлинської, М.Ю.Красовицького, В.М.Оржеховської, О.І.Пилипенко, Л.Л.Кацинської, В.І.Лозової, А.М.Малько. Багато із них присвятили свої наукові пошуки висвітленню реального стану, окремим проблемам перспективного розвитку гуманістичних виховних систем. Червоною ниткою в доробку українських учених-педагогів проходить ідея ціннісного ставлення до людини. Адже сьогодні вся прогресивна педагогічна громадськість, шукає баланс між авторитарною й персоніфікованою (гуманістичною) педагогікою, між завданням школи щодо оптимального розвитку дітей і потребами соціального розвитку суспільства, розумним примусом і свободою, автономією особистості та її відповідальністю, між розумовим і емоційним розвитком дитини, її самовираженням і необхідною сумою знань.
Гуманістичну виховну систему школи характеризують єдність дій і широкі комунікації між усіма її структурними елементами та зовнішнім соціальним середовищем. Така система гарантує відсутність будь-якого тиску і насильства над дитиною. Її можливо здійснювати лише за встановлення партнерських взаємовідносин між учнем і вчителем. Перебування у школі має не принижувати "урізати", а збагачувати дитинство. Тут не повинно бути ніяких конфліктів між учителем і учнем. Партнерство, демократичний стиль і норми гуманних стосунків розглядається як органічна складова виховної системи. Гуманній школі притаманні оптимістичний настрій, загальна атмосфера радості, взаємодопомоги, толерантності, людяності.
Нові підходи до здійснення гуманістичного виховання в сучасних умовах представлені у наукових працях І.Беха, Є.Бондаревської, М.Боришевського, К.Дорошенко, О.Вишневського, О.Киричука, О.Столяренко, А.Сущенко, які поклали в основу своїх концепцій олюднення особистості. Цінності є гуманістичними, якщо їх зміст наповнюється суб'єктивно-усвідомленими нормами етики добра, справедливості й гуманізму, а інша людина виступає об'єктом ціннісного ставлення. Як показали спеціальні дослідження М.Й.Боришевського, гуманне ставлення вчителя до кожного учня забезпечує високий рівень його творчої активності та самоактивності, сприяє розвитку потенційних можливостей, як успадкованих так і тих, що їх вихованець набуває в процесі творчої діяльності та опанування суспільних цінностей, в їх самостійній апробації, вдосконаленні а і водночас і завдяки цьому - в самозбагаченні й саморозвитку власних можливостей. В сучасній шкільній практиці для вчителя дуже важливо вміти відчути в учневі рівного собі, бути готовим до душевного спілкування. Педагогічно організоване спілкування виступає провідною умовою гуманізації взаємин вчителя з учнями. В основі такого спілкування лежить гуманістична позиція вчителя, що виражається в особистісному підході до учня, орієнтації на проблемне діалогічне спілкування і спільну творчу діяльність. Вчитель демонструє еталон стосунків людей, показує значення для них гуманістичних норм. Педагогічне спілкування можливе за умов відкритості обох сторін, їх взаємної довіри. З цією метою і в класі, і в школі створюється атмосфера дружньої прихильності, яка знімає у вихованців почуття страху перед учительською суворістю, створює умови, що дозволяють вільно виявляти своє власне "Я", не остерігаючись посягань на особисту індивідуальність з боку інших учнів, ні з боку вчителя.
|
