Колядки Колядки - це обрядові, величально обрядові пісні, які виконуються на зимові свята, зокрема на Різдво.
Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягають ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого. Вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кличкали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртомі йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа! *** Коляда, коляда у віконце загляда.
Коляда, коляда, дайте, дядьку, пирога.
Як не дасте пирога, візьму вола за рога!
Та виведу за поріг, та викручу правий ріг.
Буду рогом трубити, а воликом робити.
З святим вечором!
***
Коляд-колядниця,
На покуті кутиця.
Прийшли колядники,
Застали господаря
З челядою коло стола.
Поздоровляємо усіх до ста літ!
***
Колядин, колядин, а я в батька один,
По колінця кожушок, дайте, дядьку, п'ятачок.
А п'ятак недорогий, дайте тітко, ще й другий.
З святим вечором!
Колядин, колядин, а я в батька один,
У новенькім кожушку, винесіть пампушку.
Будьте здорові!
Колядин, колядин, а я в батька один,
Коротенька курточка, дайте, бабцю, бубличка.
З святим вечором!
***
По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила.
Сіном притрусила,
В яслах положила
Господнього Сина. (2)
Діва Марія Бога просила:
– В що ж би я Сина свого сповила?
Ти, Небесний Царю,
Прищли мені дари,
Сього дому господарю. (2)
Зійшли ангели з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:
Три свічі воскові,
Ще й ризи шовкові
Ісусові Христові. (2)
Засіяла звізда з неба до землі,
Зійшли ангели к Діві Марії.
Співають Їй пісні,
Господній Невісті,
Радості приносять. (2) ***
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А перший же празник: Рождество Христове, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А другий же празник: Святого Василя, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,
Ой, радуйся, земле, Син Божий народився
***
По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила.
Сіном притрусила,
В яслах положила
Господнього Сина. (2)
Діва Марія Бога просила:
– В що ж би я Сина свого сповила?
Ти, Небесний Царю,
Прищли мені дари,
Сього дому господарю. (2)
Зійшли ангели з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:
Три свічі воскові,
Ще й ризи шовкові
Ісусові Христові. (2)
Засіяла звізда з неба до землі,
Зійшли ангели к Діві Марії.
Співають Їй пісні,
Господній Невісті,
Радості приносять. (2) *** Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
„Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
|
