На протязі десятиріч День Перемоги 9 Травня залишається найдушевнішим святом країни. Жодне свято не може зрівнятися з ним. Ветеран в орденах, який веде за руку онука, - символ сили країни, міцного зв’язку поколінь. Саме 9 Травня ми особливо сильно відчуваємо гордість за свою історію і хочемо вірити, що подолємо всі біди.
САЛЮТИ МИРУ
Симоненко Василь
В дні травневі, мріями багаті,
Коли щастя хлюпає з пісень,
Ми щороку зустрічаєм свято -
Перемоги радісної день.
І встають у пам'яті дороги,
Ті, що довелося нам пройти,
Щоб багряний прапор Перемоги
Над рейхстагом гордо піднести.
І живуть у пам'яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.
Їх серцям - віками пломеніти
На червоних наших прапорах,
Їх думкам - перемагать і жити
В наших творчих думах і ділах.
Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
І тому, коли надходить свято, -
Кожен рік у травні, навесні, -
Наші грізні бойові гармати
Салютують миру - не війні!
Галоўная
Анатоль Балуценка
Перамога
Дрэнна
Нармальна
Добра
Выдатна
Вельмі выдатна
Вагомей не было нiчога,
Чым дзень, як скончылась вайна.
Што даравала перамога,
Цi дала шчасце нам яна?
Цяпер ў пашане ветэраны,
Але другiя ў бой iшлi,
У iншых ў сэрцы былi раны,
Як ў бруд кiдалi медалi.
Жыцця свайго не шкадавалi,
Было шалёных шмат атак,
Ды многiх з iх накiравалi
Пасля у сталiнскi гулаг.
Пакутавалi iнвалiды,
Збiралi хлеб, як жабракi,
Ў свой час яны былi забыты,
Цяпер кладзем на прах вянкi.
В. Берестов
Нет, слово «мир» останется едва ли,
Когда войны не будут люди знать.
Ведь то, что раньше миром называли,
Все станут просто жизнью называть.
И только дети, знатоки былого,
Играющие весело в войну,
Набегавшись, припомнят это слово,
С которым умирали в старину.
Напередодні 65-річчя Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні хочу віддати шану пам’яті своїм вчителям – учасникам війни. Ці люди прожили дуже нелегке, але гідне життя. Важкі воєнні часи забрали юність, здоров’я, життя рідних і друзів, але ніщо не могло забрати їхню доброту – це те, що об’єднувало наших вчителів - ветеранів Великої Вітчизняної війни.
Латун Олександр Зінов'євич викладав образотворче мистецтво і креслення. Як же мені подобалося малювати! І тільки коронне "одиниця!” повертало в шкільний світ із світу фарб і кольорів...
Особлива шана учителю географії Геймуру Якову Потаповичу... Офіцерська виправка, мудрий погляд і те, що називають внутрішньою посмішкою. Як би хотілося навчитися цих рис... А як би хотілося, щоб наші діти мали такі риси!
У випускному класі суспільствознавство викладав Борисенко Григорій Герасимович. Кажуть, освіта – це те, що залишається з нами, коли ми забуваємо, що вчили в школі. Закони природи і суспільства, які ми вивчали на уроках суспільствознавства, працюють незалежно від того, що первинне - матерія чи ідея, дивимось ми на захід чи на схід... Строгий директор вдома не один рік доглядав за хворою дружиною, не цурався ніякої роботи.
Давно немає з нами наших вчителів-ветеранів. Ми щиро вдячні за знання, які вони нам дали. І ми всі, колишні учні, сьогоднішні учні, хоч трішки, а все ж таки схожі на наших вчителів...
|
